Ми мали б сьогодні…

Ми  мали  б  сьогодні,  співати  малим  колискові,
Ми  мали  б,  летіти  до  моря  у  теплі  краї,
Ми  мали  б,  гуляти  містами  чи  їхати  в  гори
Та  ми  опинились  в  полоні  страшної  війни,

Ми  мали  б  кохати  і  жити  своїми  життями,
Ми  лиш  починали  собі  відкривати  той  світ,
Ми  мріяли  щось  будувати  своїми  руками
Але  обірвалось...  Усе  зупинилося  в  мить.

Скінчилось  дитинство,  а  в  когось  воно  й  не  почалось,
І  юності  мрії  розбились  об  звуки  війни,
І  перед  дорослими  інші  завдання  постали,
І  старість  в  підвалі.  Ну  чим  завинили  вони?

В  нас  вкрали  частину  життя,  ніби  вирвали  з  серця,
Ми  знаємо  як  це,  коли  покидаєш  свій  дім
І  те  розуміння,  що  хтось  більше  не  повернеться...
Втрачати  так  важко  і  як  далі  жити  із  цим?

Та  ми  переможемо  й  будем  стрічати  світанок,
І  знову  зберемося  разом  у  мирних  містах,
І  буде  по-справжньому  добрий  і  сонячний  ранок,
Коли  перемогою  ця  закінчиться  війна!

©Марія  Скочиліс

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953933
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2022
автор: Марія Скочиліс