Ми мали б сьогодні, співати малим колискові,
Ми мали б, летіти до моря у теплі краї,
Ми мали б, гуляти містами чи їхати в гори
Та ми опинились в полоні страшної війни,
Ми мали б кохати і жити своїми життями,
Ми лиш починали собі відкривати той світ,
Ми мріяли щось будувати своїми руками
Але обірвалось... Усе зупинилося в мить.
Скінчилось дитинство, а в когось воно й не почалось,
І юності мрії розбились об звуки війни,
І перед дорослими інші завдання постали,
І старість в підвалі. Ну чим завинили вони?
В нас вкрали частину життя, ніби вирвали з серця,
Ми знаємо як це, коли покидаєш свій дім
І те розуміння, що хтось більше не повернеться...
Втрачати так важко і як далі жити із цим?
Та ми переможемо й будем стрічати світанок,
І знову зберемося разом у мирних містах,
І буде по-справжньому добрий і сонячний ранок,
Коли перемогою ця закінчиться війна!
©Марія Скочиліс
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953933
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2022
автор: Марія Скочиліс