Не згодна я, що осінь - час пекельний…

Не  згодна  я,  що  осінь  -  час  пекельний,
 Бо  вересень  не  є  похміллям  літа.
 Скоріше  він  сивіючий  пустельник
 В  очах  якого  синь  небес  розлита.

 Із  серпнем  він  плете  вінки  з  цибулі,
 У  лісі  чай  збирає  з  трав  пахучих,
 Сприймає  літа  дні,  що  промайнули
 Перепочинком,  чимось  неминучим.

 І  оксамитний  схід,  і  м'який  вечір,
 Характер  мають  ніжний  і  шляхетний.
 Хіба  з  дощем  на  часі  суперечки?
 Будь  хто  душей  до  осені  причетний.

 Осінні  місяці  підуть  по  колу,
 Прикрасять  павутинки  ранок  фльором.
 Чаклунство  не  відкриється  ніколи,
 Хіба  що  птаству,  що  співає  хором.

 Розчиниться  у  білій    таємниці,
 Крижинками  торкаючись  зап'ястя.
 Кохання  восени  прийде,  насниться  -
 Бо  осінь  то  завжди  синонім  щастя…

Першоджерело:
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid02cquXkDobEdbeATe4CTn3RCgpTkHiUbXjdvhPjSxopLpYZvQrufuxKz7kpn1y8FPRl&id=100003092563573

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953940
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2022
автор: Наталі Рибальська