Не згодна я, що осінь - час пекельний,
Бо вересень не є похміллям літа.
Скоріше він сивіючий пустельник
В очах якого синь небес розлита.
Із серпнем він плете вінки з цибулі,
У лісі чай збирає з трав пахучих,
Сприймає літа дні, що промайнули
Перепочинком, чимось неминучим.
І оксамитний схід, і м'який вечір,
Характер мають ніжний і шляхетний.
Хіба з дощем на часі суперечки?
Будь хто душей до осені причетний.
Осінні місяці підуть по колу,
Прикрасять павутинки ранок фльором.
Чаклунство не відкриється ніколи,
Хіба що птаству, що співає хором.
Розчиниться у білій таємниці,
Крижинками торкаючись зап'ястя.
Кохання восени прийде, насниться -
Бо осінь то завжди синонім щастя…
Першоджерело:
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid02cquXkDobEdbeATe4CTn3RCgpTkHiUbXjdvhPjSxopLpYZvQrufuxKz7kpn1y8FPRl&id=100003092563573
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953940
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2022
автор: Наталі Рибальська