У ній не жила заколочена помста.
Сипавсь уламками білий фарфор.
Вона упивалася тим, що відносна,
Бо надто наївно тримала мінор.
Усе бездоганне скидалось на маси,
Танув у тіні хиткий ідеал...
Вона попрощалась із ним на терасі,
Далі - дорога і сотий квартал...
Розділені долі, що мали зійтися,
Що мусили тільки створити одну.
Вона попрощалась, аби не лишиться,
Аби зберегти його темну луну...
19. 07. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953983
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2022
автор: Сара Ґоллард