А поїзди курсують і гудуть степи,
і горизонт по вікнах жовто-синьо йде,
вже підняло в дощах бадилля молоде...
"Невже вогнем займуться золоті снопи?
Невже залишаться руїни?"
Хміль зійде,
Здіймуться трави і піднімуться жнива,
сягаючи колоссям попід сонми хмар -
зберуть у пригоршню націлений удар,
де м'ятою закриті рукава
А поїзди біжать і ліс за ними мчить,
і стовбури сплітаються в смеркання дня,
вже відгоріло, сонце рушить навмання...
"Чи завтра знову так яснітиме блакить?
Чи ж встигнуть яблука дозріти?"
Йде життя,
Цвітуть гарячі маки і повзе чебрець,
вбираючи корінням кожну добру вість -
суцвіттям відмежовує незнану злість,
та грає звіробоєм вітерець
А поїзди мандрують і летять джмелі,
і мед стікає кронами, немов вінець.
Невже цей день нарешті захмелів?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954029
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2022
автор: 3^4