Раптом згадала його обійми,
Ніби шалений подих вітру.
Зупинились одразу всі війни,
Захотілось пожити мирно…
Все забути, втекти хотіла,
Йти з ним в нову невідомість.
Написати історію, повість,
Знову бігти в його обійми…
Та не судилось тому бути…
Вона помилилась…? Вона помилилась!
Чекала моменту, забула, змирилась,
Без нього боялась жити…
Ночами піджак обіймала,
Той, що забув забрати.
Тихо сльози гіркі ковтала,
Замість того, щоб лягати спати…
А він у іншому місті,
З головою поринув в роботу.
У житті лиш буденні турботи,
Пустота на серцевому місці…
Ні, не шукає він іншу…
Знає, що кращої немає.
Ніколи не заповнить цю нішу…
Лиш хустина в кишені правій…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954042
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2022
автор: Liliashon