Не про Смерть, не про Любов,
Не про Життя вину.
І знов пишу. Пишу я знов
Про спраглую Війну.
Коли в сльозах на стомленій платформі
Дружини та батьки.
Коли солдатів на війну у формі
Проводять дітлахи.
Коли не знає мати - чи побачить?
І гірше: а чи доживе?
Коли дружина третій день вже плаче
У зморений жилет.
Коли у них, стоячих на вокзалі,
Летить снаряд.
І вже нема ні смутку, ні печалі,
Й нема малят.
Оплакати їх навіть вже не зможуть -
Нема кому!
Але Війну навряд-чи це тривожить -
А доведіть вину?
Й непокара́нність додає азарт
В цю гру на смерть.
Хіба Ти варта, і хіба Він варт
На той життя білет?
Всіх під одну копірочку униз
На метра два.
І без імен, і без могил поблиз -
Така ця гра.
Всі інші - по підвалах -
І сидіть.
Чекали щось - не дочекались,
Та й помріть.
Хіба і ви, принижені й замучені,
Вартуєте життя білет?
Дивіться - в ваше скупчення
Стріляє міномет.
Не про Смерть, не про Любов...
Та ж ні! Про це.
Про біль, який від втрати знов
Стискає чиєсь серце.
Про Смерть, яка уже не хоче
Багато працювати,
Бо вже стомилась неохоче
Невинні душі забирати,
І про Любов, хоча й болющу -
Крізь відстані й міста,
Але ще всемогутню та цілющу
На бажаних вустах.
І про Життя, яке ще бореться -
Й поборе!
І про Людей, що не підкоряться -
Підкорють!
І знов пишу, пишу й пишу -
Та про війну?
Про Смерть пишу, і про Любов пишу -
Не про її одну.
Й нехай душа моя така пропаща,
Із гіркотою полину -
Погодьтеся, що навіть Смерть тут краща
За будь-яку війну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954052
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2022
автор: Макс Дрозд