Перестала всміхатись, і одразу зів’яли уста,
Сині очі твої мимоволі взялися туманом...
Підняла й понесла непосильного свого хреста,
І ніхто не жалів, й не побачив роз'ятрені рани..
Ти тендітна така, що ніхто й не повірив - невже?
Не знайшлося плече, на яке б ти могла прихилитись?
Твій зруйновано дім, перейти треба поле чуже,
Де нема джерела, щоб цілющої сили напитись...
Але ти не здалась, не схилилась, а далі ідеш,
Ні за яку ціну ти не станеш в путі на коліна.
Віру й правду свою ти по цілому світу несеш,
Неподільна й свята, найдорожча моя Україна!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954109
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2022
автор: majra