Що ти приготуєш нам, світанок,
Де підстерегатиме змія*
Чи кохані губи наостанок
Цілувати буду взмозі я
Плакало вночі вже вкотре небо,
По осі твоїх координат
Знаю, що боятися ганебно -
Та лякає й досі звук гармат
Павутина, хаос, колотнеча
Від весни в свідомості людей
Засипає стомлена малеча
В зойках горя з маминих грудей
Краю мій величний, неозорий
Краю мій страждання і краси
Запалю свічки ́ - вечірні зорі,
Дам зерну Надії прорости
Бо не видно ні кінця ні краю
Пре Орда зі Сходу Дичини
Не ворота - хоч задвірки Раю
Відчини нам Боже, відчини
*змія - легенда про загибель Віщого Олега
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954182
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2022
автор: Тарас Слобода