Знов на самому дні, шукаю ключ,
Щоб вибратись з самотності і тиші.
Те, що в думках твоїх скоріш озвуч -
Нехай дзвенять слова твої гучніше.
Мене забрав невтримний океан,
Пірнула в невідомість з головою.
Шукаю ключ від серця, талісман,
Щоб знову відчувать себе живою.
Здаюсь, мене відносить течія
Подалі від земного притяжіння.
Я посміхяюсь - більше нічия
І розтаю у вільному падінні.
Я на самому дні і я тону,
В легенях закінчилося повітря.
Я в темряві та й досі не збагну,
Як випливти на перший промінь світла.
© Валерія Кропівна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954283
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2022
автор: Валерія Кропівна