Из цикла “Share a moment”
----
[b]Я просто хочу поделиться моментом: // I just want to share a moment:[/b]
кресла подземного конференц-зала,
с деревянными отполированными подлокотниками,
в здании времен холодной войны расположены вдоль стен.
Придушенный опыт побуждает сказать: не сидите около зеркал, отойдите от низких
подвальных окон, даже если они защищены плотно закрытыми жалюзи
отведите детей
от стекла, но
(...но ведь каждая и каждый принимает решение сам? Тишина.)
непрошеному совету мешают звуковые блокады:
детская игра, топот,
откашливание,
чужой разговор из телефона,
храп.
Сегодня
после ночи, мной проведённой без сна,
мы шли мимо , я сказала:
"Все мы сплошной военный объект". Просто, тривиально.
(Так они пытаются лишить нас субъектности:
на войне эти слова как будто теряют смысл, как будто становятся смешными,
какая у нас субъектность при разговоре с террористами?
– Отстоим её.)
Я субъект, не разговаривающий по-французски, но все равно – бескожный, как писал Барт, сейчас не l'absent. Я человек. Я женщина, а ты – есть ли у тебя человеческое лицо? Покажи на входе паспорт,
сертификат вакцинации
и под всем этим поищи на дне своё
потерянное
...
человеческое
...
лицо.
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
----
----
[b]Я просто хочу поділитися моментом: // I just want to share a moment:[/b]
крісла підземного конференц-залу,
з дерев’яними відполірованими підлокітниками,
в будівлі часів холодної війни розташовані вздовж стін.
Придушений досвід спонукає сказати: не сидіть біля дзеркал, відійдіть від низьких
підвальних вікон, навіть якщо вони захищені щільно зачиненими жалюзі,
відведіть дітей
від скла, але
(…але ж кожна і кожен приймає рішення сам? Тиша.)
непрошеній пораді заважають звукові блокади:
дитяча гра, тупотіння,
відкашлювання,
чужа розмова зі слухавки,
хропіння.
Сьогодні,
після ночі, яку я провела без сну,
ми йшли повз , я сказала:
“Всі ми суцільний воєнний об’єкт”. Просто, тривіально.
(Так вони намагаються позбавити нас суб’єктності:
на війні ці слова начебто втрачають сенс, начебто стають смішними,
яка наша суб’єктність у розмові з терористами?
— Відстоїмо її.)
Я суб’єкт, що не розмовляє французькою, але все одно — безшкірний, як писав Барт, зараз не l’absent. Я людина. Я жінка, а ти — чи ти маєш людське обличчя? Покажи на вході
паспорт,
сертифікат вакцинації
і під усім тим пошукай на дні своє
загублене
…
людське
…
обличчя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954352
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 25.07.2022
автор: Станислав Бельский