Вела людей дорога по гриби до лісу,
Хатин стрічали жменьку - це "мазуряни".
У зелені дерев ховались, як в завісі.
Праворуч, далі, колосилися лани.
Криниця-журавель була попід дорогу.
І в літню спеку - то свята вода-бальзам.
Утамувати спрагу й дякувати Богу,
Назустріч знову перехожі йшли вітрам.
А потім буйне поле - буряки рядками,
Ліворуч - Кутішевського рясні сади.
Мов цяточки, птахи́ вгорі під небесами,
Виднівся ліс: сонми грибів, дерев плоди.
( Із "Спогадів про дитинство". Маленьку частину села Малий Фонтан люди називали "мазуряни", поруч величезний ліс. Кутішевський - вчений-агроном (на жаль, його вже нема), який мав дослідницькі сади, в яких вирощували нові сорти персиків, яблук, черешень. В наш час деякі дерева ще є.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2022
автор: Світлая (Світлана Пирогова)