В порожніх вікнах спить моя весна,
Опалена горжетка суму…
Здійснитись не могла вона
Під виклики сирен і глуму
Вічного страху, де стогін люду
У полум’ї будов і болю,
Що полонить усе й б’ється всюди,
Щоб проклинати дивну долю.
Спить тихо місто сонячне моє
Під дивним з попелу покровом,
Але воно у сні іще живе,
Прокинеться й засяє знову.
Життям весни наповниться воно,
Веселкою заграють храми,
І на полях зійде зерно,
А місто полонить смак кави.
25.07.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954394
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2022
автор: Райка