*****
Людина часто не цінує
Все те, що нині знає, має,
А потім болісно шкодує,
Коли його ураз втрачає.
Тому, аби не шкодувати
За тим, що вже не повернути,
Слід розумом лиш керувати
Своїм життям, щоб не втонути;
Аби у морі не втонути,
У морі горя, лиха й болю,
Що вже тепер не оминути
Свою гірку, нещасну долю;
Ту долю, що не обирає
На світі в цім житті нікого,
Адже її таку всяк має,
Хто створює її до того
Моменту власними думками,
Які у голові вирують,
Утілюючи їх ділами,
Які уклад життя формують.
Адже на все свої причини
І наслідки їм відповідні.
Як втямить розум це людини,
Робитиме учинки гідні
Вона, робитиме ті вчинки,
Що тільки користь їй нестимуть,
Ті вчинки, кóтрі без зупинки
На шлях до істини вестимуть;
Вестимуть всі до розуміння
І світу, й свого місця в ньому,
А навики, знання й уміння
Поможуть вдало в ділі цьому.
Євген Ковальчук, 05. 05. 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954398
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2022
автор: Євген Ковальчук