Вклоняюсь батькові Дніпру,
До Києва душею лину,
Повік молюсь на ту зорю,
Що в небосхилі України.
Завжди молюсь на ту зорю,
Яка душею найсвітліша.
Від неї полум’ям горю:
Люблю, творю, живу і дишу.
Без України шлях не шлях.
За неї кожну мить страждаю –
Вдихаю все, чим край пропах.
Дніпро і Київ пригортаю.
Вітчизни доля дорога,
Молю за могуття і силу.
Святі калина і верба,
В джерелах пестять яворину…
Хрести кладу крислатій вишні:
У ній добро – в мені добро!
Помилуй Господи Всевишній,
Бо я і Київ.., і Дніпро…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954524
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2022
автор: Володимир Чорномор