тече річка невеличка
так чудова і жива
чисте сонцем вмите личко
й задивилась на жнива
люди порають до ночі
щоб поспіти до дощу
аметистові їй очі
тож рядочком примощусь
погомонимо про давнє
зрозумієш мою біль
стала там пустою рано
хатонька немає сил
скільки збігло вже водиці
до Славути з тих часів
Батька Матері й сестриці
всі життя кудись в архів
розумієш так буває
обіймай в свої часи
вік буття в сувій згортає
їм цю біль мою знеси
обіймемося з тобою
душі рідні як не як
поділився я журою
тож тримаймось
твій земляк
27.07.2022р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954562
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2022
автор: Променистий менестрель