Знов Наталі засумує...
Красиво,
Пальчиком тонким легко, грайливо.
Клавіш торкнеться на клавесині -
Сльози наповнять її очі сині.
Музика стихне раптово та скоро.
Випрямить спину красуня-сеньйора,
І в мундштуку задимить сигарета,
Попіл у віконце... Там літо, там спека...
Серпень ніяк не несе прохолоду -
Де ті ілюзії про насолоду?
Щось там зламалось в годиннику світу-
Час зупинився, з ним разом і літо.
З дзеркалом знову сумні діалоги
Ділить з ним радощі, сум і тривоги
Локон відкине, тихенько зітнувши
Знову звграє, сльозинку змахнувши,
Краще сумується їй наодинці...
Ніч підійшла, хазяйнує в хатинці.
Знову годинник рахує хвилини,
Стрілками ловить секунди-перлини.
Час сумувати пройшов непомітно.
Так непомітно закінчиться літо.
Осінь , натхнення, листопад і злива -
І Наталі буде знову шаслива...
27.07.22
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921071
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954564
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2022
автор: Наталі Рибальська