Постане час в усій своїй красі,
Знайде́ жагу беззахисна дотична.
Лише любов потоне у росі,
Лише любов, налякана й незвична.
Всотає краплі зболена душа
І в путь полине, де найменше люду,
Бо та любов...вона на мить одна,
А далі знов свою заводить згубу.
У дальнім сяйві хай перещемить.
Самотній легше, ніж постійно "поряд".
Час не кине. Треба тільки жить...
Лишає дотик свій понурий погляд...
27.07.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954661
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2022
автор: Сара Ґоллард