вологість з присмаком трієтаноламіна і одинокої самотності вбилася коли хтось палив мости. і вересень.
маючи спектрогострий слух, я страждаю, бо чую кожен шорох, стукіт, гуркіт і чиїсь думки, думки, думки. їх багато, хтось шепоче крізь роки. зупини їх. зупини мене, бо це мої голоси. голоси в голові знову шепочуть мені колискові. ти не врятуєш мене від хворобливоті седативних танців. вишукують вишукані вишуковані якості, лізе до мозку срібляста мотузка й обпіка чрево сутності.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954726
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2022
автор: Харрієт