Було колись, відчувши подих втоми,
Втікала я у вечір на Дніпрі,
Вела розмови, ле́гкі, невагомі,
Лічила зорі ви́соко вгорі.
Я роздивлялась дальні феєрверки,
Їх спалахи, їх блискіт, кольори,
Й під дим кальяну з присмаком цукерки
Пила́ мохіто пізньої пори.
Ні на секунду не злякавшись грому,
Шукала в небі блискавку нічну,
Над ранок поверталася додому
В гарячий душ, вся мокра від дощу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954732
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2022
автор: Тетяна Мерега