Вибира Маруся рано на городі огірки,
Одинокій спать погано, хай прийшов би хоч який,
Бере в руки огірочка, зводить в небо очі,
Розгулялася уява у тілі жіночім,
Аж метелики заграли у тілі жіночім.
Назбирала у торбину, несе їх до хати,
Аж тут сусід біля тину, та ще й не жонатий,
Від уяви аж тріпоче все тіло жіноче,
Не такого огірочка Марусинка хоче,
Не простого огірочка Марусинка хоче.
Марусинка запросила на обід сусіда:
"Ти ж приходь іще й вечерять, не тільки обідать!"
Розпашілась Марусинка, славу шле до неба,
Отримала в нагороду те, що було треба,
Отримала Марусинка, Ох... те що було треба.
"Ой, як добре, що я маю такого сусіда!
Ти завжди приходь до мене, не тільки обідать!"
Марусинка дуже рада, славу шле до неба:
"Як же ж славно, що дістала...Ох, ох... те, що мені треба!
Слава Богу, що я маю... Ох, ох... те, що мені треба!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954815
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2022
автор: Анатолійович