дзвоник це перехід в інший вимір, той світ. що закрите, містичне, по ту сторону і не визнане наукою. відхід звідси до іншого світу. дзвоники так смішно брилинчать:дзень, дзень, дзень..і от на тій стороні ти бачиш усміхнених живих родичів, що махають руками і наче кличуть "підьом! пора!".
не сила закритися спиною і втекти шаровою хвилею через космічні ґрати і пролетіти між ефірних війн непоміченим іншими цивілізаціями. а ти спробуй, з тобою допомога Роду.
я не вірю в богів, я їх знаю.
ми з Крішною пили зелений чай за один долар десь на галявині за містом. я уявляла, шо це ти і відбивала у бубен складні ритми, призиваючи хмари, бо я люблю дощі.
а ти мене вже ні..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954829
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2022
автор: Харрієт