[b]Я[/b] у далеч біжу, щоб поглянути ближче на чари,
[b]Б[/b]ільш краси не знайду, яку вмить запалили стожари,
[b]А[/b] за обрієм там де долина шепоче вустами,
[b]Ч[/b]арівний небосхил виграє неповторно зірками.
[b]У[/b] нічній тишині вся природа зібралась до гурту,
[b]В[/b]еселиться в красі, спорудивши із зіроньок юрту,
[b]Т[/b]інь, що падає вниз засріблила дивами подвір'я,
[b]Е[/b]талоном краси, утворивши чарівне сузір'я.
[b]М[/b]ісяць линув до них, обіймаючи звабливі зорі,
[b]Р[/b]ізнобарв'ям хвилин вигравав, ніби промінь у морі,
[b]Я[/b] завмерла на мить, все було феєрично казково,
[b]В[/b] милій казці нічній вирувала краса загадковво.
[b]І[/b] схилившись лицем, доторкаючись трепетних чарів,
[b]С[/b]вітло ніжне з небес вже бриніло у сріблі стожарів.
[b]Я[/b]к же гарно було, не можливо усе передати,
[b]Й[/b]ого дотик, як сон будь-кого міг тоді здивувати.
[b]В[/b]ирувала краса і стелилась на зоряне ложе,
[b]О[/b]х, як грала вона, ніби справжня розкішна вельможа.
[b]Я[/b] стояла весь час, зачарована, як у полоні,
[b]К[/b]віт небесних зірок цілував мої ніжно долоні,
[b]С[/b]покушало усе, філігранність буяла у всьому,
[b]В[/b]елич милих творінь дивувала у сріблі земному.
[b]І[/b] в нічній тишині вже схилялись голівоньки спати,
[b]Т[/b]ак ось, ніч при зорі проводжала серця спочивати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954838
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2022
автор: Наталі Косенко - Пурик