[b][color="#05ad51"]Свою я Музу уві сні зустріла,
Як же вона, сердешная, змарніла...
Неначе в неї влучили з гармати,
Мені б її, рідненьку, обійняти.
Я їй назустріч розпростерла руки,
Бо тінню ліг на серце час розлуки.
До неї я промовила з журбою,
- Як ми давно не бачились з тобою?
Де ти блукала, чом мене лишила,
Ти ж мій політ, мої потужні крила...
І Муза тихо в відповідь сказала,
-Бійцям відважним я пісні співала.
А у складну для воїнів годину
Читала вІрші їм про Україну.
І навіть попри гострий спалах болю
Їх надихала боронити волю.
Проснулась я, а серденько тріпоче,
Бо в цьому сні присутнє щось пророче.
І Музи стали воїнами світла,
Щоб Україна ружею розквітла.[/color][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954891
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2022
автор: Любов Іванова