Україно, Україно,
нене, моя нене...
Люблю дуже тебе, рідна,
й думаю про тебе...
Йде війна, і ти біднієш,
і бідніють люди...
Люди терплять і ти стерпиш,
як завжди і всюди...
Якби були в мене сили,
пішла б воювати...
Якби були в мене крила,
летіла б спасати...
Та на жаль люди безкрилі,
і я теж безкрила...
Та й стара вже я і сива,
вже й жити несила...
Та я все - таки держуся,
читаю й пишу я...
І надіюсь, що діждуся,
що ти будеш вільна...
Ти для мене така рідна,
як діти й онуки...
Хоча нині ти і бідна,
стерпиш усі муки...
Дасть Бог сили, переможим,-
путлера й росію...
Усе зробим, відбудуєм
і добро посієм...
Потерпи ще наша нене,
все для тебе зробим...
Відбудуєм міста й села,
й працювати будем...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954974
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2022
автор: геометрія