НА ЖАЛЬ

                     /Пам'яті  юного  подільського  Героя
                     Максима  Свінціцького/
Я  так  часто  бачу  твої  очки
На  Алеї  й  на  Стіні  жалю.
Зупиняюсь,  плачу  там,  Синочку,
Я  тебе,  мов  рідного  люблю.
І  не  знаю,  що  тобі  сказати,
Бо  немає  втіхи  у  словах…
Я  б  життями  рада  помінятись,
Щоб  жив  ти,  а  я  щоб  не  жила.
Та,  на  жаль,  ця  функція  не  діє  –
І  нести  мені  свій  біль  назад.
А  алея  ликами  рясніє  –
Янголів  Божественний  там  сад.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955049
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2022
автор: Шостацька Людмила