Триває ніч. Замок висить незламний,
Та циган підібрав до нього ключ.
І ось він полем, степом, чи саваной
Летить, коня пришпорив без жалю.
Шкідливий місяц виглянув зненацька,
Продершись між дубами, наче кіт.
Душа палає, грає кров циганська
І зорі в небі лагідні такі.
Чи виправданий богом буде намір,
Що серце конокрада обійняв?
Але спішить юнак назад у табір,
Зміняти наречену на коня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955077
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2022
автор: Zorg