Як спалось тобі в ніч цю, Хрест Червоний?
Чи і в тобі живе вірус Кремля?
І чи потрібні світові ООНи,
Яким народні біди не болять?!..
Оленівка. Число 29-те…
Липнева ніч служила не для всіх:
Аби «Азов» скоріше поховати,
Москва здійснила непростимий гріх…
Колонія… Тортурами й прокляттям
Просякнутий там кожен сантиметр.
Людська там доля не одна розп’ята,
Бо всюди кара гарцювала й смерть.
Героїв і улюбленців народних,
Усатанинське вкинули кубло,
Аж надто світлих, чесних, благородних,
Мали згубити матерщина й зло.
Бійці були ще й інтелектуали,
Серця їх сповнені любові й доброти,
За кожен крок свій Богу звітували.
Кати ж їм вік схотіли вкоротить…
Ніч сколихнули вибух і вогнище,
Де все горіло: нари і тіла…
Життя людські не вперше оркам нищить…
Тож кров бійців кипіла – не текла…
«За що ж їм, Боже, ти послав ці муки?
За ту любов, що мали до землі?
Згорали у вогні й… молитви звуки…
Коли ж згорять оті, що у Кремлі?!..»
Оленівка. Число 29-те…
Запам’ятаймо дату цю із дат…
Героями їх мусимо назати,
Крім того, що з них кожен – СИН, СОЛДАТ!
31.07.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955136
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2022
автор: Ганна Верес