Між хмарочосних сталагмітів,
Що дух підносять в небеса,
Нап’юся я красою миті,
Відчую, що таке краса.
Бо у висотнім небокраї,
В будівлях, що ростуть до хмар,
Я ритм неба відчуваю
І лину ввись, немов Ікар.
Мости між небом і землею…
П’янка шалена висота…
Висотних гіпербашт алеї
Єднають небо і міста.
Алмазне сяйво їх фасадів
Чарує чистий людський зір,
Атланти давньої Еллади
Стоять пітьмі наперекір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955187
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2022
автор: Georg Ajariani