Мов долі згорьовані,
верби плакучі.
У жилах—осмута,
лиш подих до сліз,
бо в кожнім витку
і Батурини, й Бучі,
а ще…
колихання
ремезових гнізд.
Клякнувши, заклякли.
Покровом хорали,
та янгельський спокій
рве біль на бинти.
Ізнов насуває
московська навала.
У поглядах вбивць—
гіркота блекоти.
Клякнувши, заклякли
вербиці в молитвах
за душі убитих,
за Воїнів Світла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955188
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2022
автор: Valentyna_S