1
Україні не до сміху,
Нічому радіти майже, -
Звідусюди лізе лихо,
Розповзлася сила вража.
Здичавілі і первісні,
Начебто жахи воскресли.
Над землею тьма нависла...
Почалося, - крига скресла.
Танки йшли по Україні,
"Урагани", "сонцепьоки",
Ззаду "бучі" і "ірпіні"
Залишались крок за кроком.
Розповзлись по Україні
Камуфляжні довгі змії.
Сонце палить, вітер виє,
В небі диму чорні шиї.
Пляски Вітта,.. "ТА" ж косою
На всі боки розмахалась...
І кривавою росою
Україна умивалась.
2
Шифрувалися секрети
На старих зотлілих мапах.
І ховалися скелети
Загодя у темних шафах.
Розбігались жадні очі,
Лізли із орбіт від жаху.
Злочин налізав на злочин,
Вгамувати свою спрагу.
Простяглися довгі руки
Дотягнутися до всього.
Розлітались всюди круки,
Залишаючись надовго.
Хто закриє жадні очі,
Хто вкоротить довгі руки,
Як не наші мужні хлопці
За всі наші сльози й муки,
За сплюндровану країну,
За людей, дітей невинних ?!
Стане батько поряд з сином, -
Слава, слава Україні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955208
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2022
автор: Рунельо Вахейко