Вдома пусто буде нині,
Тільки сутінки. Один
День зимовий у щілині
Незасмикнутих гардин.
Тільки білі грудки мокрі
Мельком швидко замело
Тільки крівлі, сніг, і, окрім
Снігу й крівель, зась кого.
Знову іній креслить буде,
Закружляєм з ним ще ми
Сум того, що вже минуле,
Справи тої ще зими.
Знову штрикнуть, бо ще винні,
Не відпущені вони,
І вікно по хрестовині
Здавить голод дров‘яний.
Та аж раптом по портьєрі
Дріж від вторгнення промчить,
В тиші мірним кроком в двері
Як майбутність зайдеш вмить.
Вдягнена, як для містерій,
В біле щось та без причуд,
В дійсно щось із тих матерій,
З котрих сніжні ковдри тчуть.
04.07.2022 Гречка Віталій
Никого не будет в доме,
Кроме сумерек. Один
Зимний день в сквозном проеме
Незадернутых гардин.
Только белых мокрых комьев
Быстрый промельк маховой,
Только крыши, снег, и, кроме
Крыш и снега, никого.
И опять зачертит иней,
И опять завертит мной
Прошлогоднее унынье
И дела зимы иной.
И опять кольнут доныне
Не отпущенной виной,
И окно по крестовине
Сдавит голод дровяной.
Но нежданно по портьере
Пробежит вторженья дрожь,-
Тишину шагами меря.
Ты, как будущность, войдешь.
Ты появишься у двери
В чем-то белом, без причуд,
В чем-то, впрямь из тех материй,
Из которых хлопья шьют.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955254
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2022
автор: Віталій Гречка