Художество порятувань в зимі
(практика спасіння в миру)
Частина III
Слово з Духу (серця)
Найбільше прагніть святості Неба і його слова з серця (від Бога), читайте його, коли прийде, і перечитуйте найбільше його в глибину, аж до прямого сприйняття через дух: в горлі має ставати несказанно солодко — це ангельська їжа, це ваша їжа, якщо ви ангел на землі, ще й в страшному миру, а не схований світильник в монастирі... Бог справедливий — так і воздасть кожному.
Коли близький до досконалості в духові перебуває між багатьма людьми, то охорона його світлом-острівцем благодаті є зворотньою темноті людей: це як сонце в затемненнях різної густини.
Якщо ж спочиває, то зовнішні ментально-психічні енергії людинозвіра (сатани) поступово закривають його від сонця духу, тоді благодать Святого Духа є присутньою непрямо і дія її зменшена.
Можуть бути рецидиви самодіяльної творчості душі на сублімованих (переплавлених) статево-розумових енергіях в гортані: таке некероване гортанобісівство — замість слова з Духу (серця) внутрішньої людини і непорушно-спокійної радості від постійного єднання з Богом.
Тому, пробудившись, духовна воля його вже свідомо і сама собою знаходить молитовне єднання з Богом, полишаючи зовнішнє, як перешкоду безсмертному життю. (В світському є «ранок віддати Богу», що приблизно звершується за однієї умови: не допустити буденного мислення...)
Пробудившись і дихаючи світлом в єднанні з найвищою свідомістю — слід вести відповідний спосіб життя (чин) духу і душі — дихання цільною світлом-любов’ю.
Духовна любов до всіх внутрішніх людей і речей (це ж і до Бога) приносить світло внутрішніх знань, і навпаки. І в безмежному океані Єдиного все єсть вселюбов’ю, всевіданням і всеволенням водночас.
Нема слів, та й неправильно передавати обмеженими безмежне.
Одна лише присутність небожителя в плоті між людьми зупиняє агресію зовнішнього і пробуджує внутрішніх вічних людей. Вона, присутність, сприяє успішному перетіканню до Бога.
На нижчій сходинці вже ці пробуджені і успішні сприяють присутністю серед людей наступному перетіканню початківців: так всі рятуються, йдуть єдино в любові-світлі до Бога.
Хто найясніше знає — найясніше викладає, чим породжує любов (внутрішню), а любов — знання довершені духовні.
І так міра зцілення в Богові збільшується.
А тому збільшується щастя: повнота служіння-реалізації в Богові; повноти в світі зовнішньому нема.
Цар духу я, не вчора і не взавтра,
А завжди; так вічно вищі люблять:
Для мене все одне, і все прекрасне.
І так як сонце вічно сходить ясне,
Женучи з моря слизяви косяк
..........................................................
Коли в воронки, що жіночі лона
Наставили,
сиплеться з неба золотистий пил
Із зерен духу і простих лушпинь,
Що згодом мислять, ніби вони є
на світі...
та лише світ спокійний є — богів
...........................................................
Нестримного вогню ставання світлом
В мовчанні і в сердець паланні.
Готуймося: тільки біда навчить.
Той мудрий, хто, палаючи, мовчить
І заража любов’ю, ради Святого Духа.
Найвнутрішніше Слово позамежне небесно-несказанне — з першоджерела:
з Пресвятої Тройці.
Всякий святий і праведник явить, де джерело його слова, місце його, по духу видно. Зцілення (нерозвіяність), глибину мовчання з віданням — теж. Слово сходить в атмосфері таїни, прикрите, аби від жаху душа не захворіла, а зцілилась, загартувалась для несподіванішого.
Тут помоліться.
«Пресвятая Тройце, помилуй нас».
Можливо, навернетеся сильно до своєї внутрішньої людини і спрага до повноти щастя безумовного і безмежного скине пута зовнішніх умовностей. Справа в серці: дай Боже, щоб серце відкрилося на справжній звук (зерно) слова і виявилося добрим грунтом для таємного зародження Слова.
кого стрінеш ти Слово
хай лобатого
злого
крутого — поцілуй його
що є з того що — не цілувальник я
може статися з мого усього
зостануться гірлянди нових поцілунків
перш аніж прийде нам
сліпуче мовчання
кого стрінеш ти Слово
вузьколобого
терпкого
напівсвятого
то оплач його
що любові із того
що не плакальник я
може статися що із неспішного всього
наче голий із маку вискочить
дикий поквапливий плач
й зостанеться росою
перш ніж нічого не стане
кого стрінеш ти Слово
........................................
більш нічого не треба
поки в захваті
і під ноги взяті
з тобою ми
нічого більш не стане
коли возстанеш
Господи Слово я на тебе
гляну — ростуть вогненнії листки
всецілування
інакше всі тут засинають
Тонше проростання в найсокровеннішу Трійцю (і Слово з Першообразу) є в триманні духом пам’яті Божої в невідступному мовчанні і нерозвіяності.
Слово з Трійці не має потреби в уточненні: нема «слизькості» і «самовіднесення» від вісі: або воно є зразу з серця від Бога, або його ще нема в серці
і потрібно в благоговінні дочекатись.
Внутрішній голос в серці — це як пропозиція застрелитись зовнішнім головам,
бо видно, що вони нічого не знають в жахливій периферії, що вони неправильно зорієнтовані... Все земне втрачає обмежений зміст.
Трійця розвиває в людині: то переважні спрямування від Отця і Духа до Сина-Серця-Слова, то в його світлі — знову до Святого Духа і Отця, то спрямування до настільки сокровенного Христа, що і не скажеш.
Вище розпаду на мислеформи є буття цільного світла-вогню любові,
що його ніхто не витримає, крім зцілених Богом святих.
Мало хто сприйняв таїнство Спасіння в усю глибину Божества!!!
Непотрібен авторський стиль, коли говорить Бог.
Потрібно мовчати.
Коли вас матиме очищене серце — відчуватимете слово з Трійці (з серця): Христос дихатиме-любитиме в вас: такі чують-бачать спільним Христом. Вони входять в тіло Христове. Поза Христом спасіння нема. Відчуваєте?..
Нині — зеніт сатани (самоуправного мислення), сказав в найточнішому смислі...
Нікому зовнішньому казати, як каже Бог рятуватися нині в миру — у внутрішній людині.
Світ в останні століття настільки самозаплутався і розумом згіршився, що не може навіть взнати всього без допомоги серця, світ відійшов від Христа до матеріальності інтелекту — і не знає, що так йти до вишого світу — інтелектом — те ж саме, що пробувати жити в будинку, намальованому на папері...
Слово, якщо воно не з серця (Духу), а з душі (з гортані), має відповідністю непрямо Отця і Духа і описує творіння Тройці приблизно, хоч більш-менш випукло, але далеко від самої Тройці і точного слова її прямо з Духу (серця).
За складом воно буває художнім.
Слід молитися про більше до Богородиці, потім до Христа, потім — Тройці.
Слово з найсокровенніших складів Єдиної Тройці, якщо воно тільки з серця,
в різних досконалих є — і в таємниці сокровенної Тройці відповідна його дія:
від найдоступнішого аж до малодопустимого для народження в грубий світ. Мають чин — покликання, обраність служіння від Бога, своєчасність.
Від початково грубо-художнього з душі до в перспективі недоступного Першослова мучаться в творчих муках неповноти й недосконалості всі види художників, відчеплюючись від того, що від грубого, й приліплюючись до витонченішого.
Квітка художнього рідко поєднується з вогнем-світлом Божества, лише в особливій благодаті Промислу в посланцях від Бога зі спеціальною місією.
Такої відповідальності не покладає Бог навіть на ангелів.
Звідси рідкісність і глибока таємниця. Бог вибирає художників і дає дари Святим Духом угодні Йому.
Зате дія слова з Тройці є чудотворною: зразу ж і таємно, і незбагненно діє на весь склад покаліченого образу-подоби Тройці (людину) і зцілює в одне душу, дух і тіло,
і владно тримає в руці Божій.
Це діє Тройця через своїх здорових (зцілених).
В самопокаліченій до того людині хоч на якусь мить буває прозріння (як на споглядальному хресті). Далі Бог відпускає, дає отямитись і дає зробити правий вибір: як бути. Іскра Божа в серці розгоряється, людина йде до Церкви, збирає вже точну інформацію (серце), і далі — як слід, очищується, звільняється від пут земних, зцілюється, заслуговує приходу Святого Духа (!!) і ведення Ним згідно з планом Бога. Хитання закінчилось.
Маєте втрапити в стан ангельського чину і взнати, що це таке на ділі (переживання), весь час бути в цьому чині.
В серцях є іпостась Христа вічно, а людина може там лише «почати бути» — народившись (зціливши серце з розумом) в духові. Здогадуєтесь, що духовна смерть (ненародженість в духові) є гіршою, ніж фізична смерть?
Що ви робите для здійснення своєї богоподібності і народження в ваших серцях слів від Бога?
Без внутрішнього роблення і слова в серці – це все дитяче лепетання. Слово з серця (з Трійці) приносить мир і спокій (глибоке перемир’я всього і всіх), бо Трійця — рівновага безмежного, а на обмеженому земному — справедливість, мир і спокій, а в людях — благовоління.
Є відчуття в серці: «ось, це воно». Від слова з серця (ось перевірка для цього слова, що через мене) в вас має настати глибоке умиротворення і здоровий лад в усій цілісності, і обов’язково — в тілі, його реакція — остаточне визнання і присуд правильності.
Вас має відпустити все перенапружене, нездорове: це відходитиме від вас негативний, створений вами і життям демон з його нав’язливим земним мисленням, і тому повернеться до вас позитивний, небесний ангел з безсмертям, з яким ви не захочете більше розлучитись... Це Бог спасає Вас.
Це слово не є насильством щодо вашого мислення.
Навпаки, якщо ви це прочитаєте, ваше мислення, як мінімум, само собою стане таким, яким створив його Бог, нормальним.
Знак найблагословеннішим: вас «стрельне», осяє, світло істинне прониже вас, і ви все побачите у вищому світлі Божому. Дихання «провалиться», як і ви, в глибинну цільність — пам’ять Божу, нема навіть духомислення.
Має виникнути вдячність в серці — тільки до одного-єдиного Бога. І — таїна між вами. Побачите, що інтелігенція світу ще не на твердій їжі духу, а на «молоці», ще (в ділі зцілення) ні при чому, ще душевна, а не духовна, а тому при всіх відповідних хворобах є особливо небезпечною для себе і простих серцем народів.
Люди душевно-інтелектуальні, виховані самокеруватись земним розумом, є зацикленими, закоренілими, найхолоднішими і найважчими (дуби дубами), їх найтрудніше подвигнути в дух, така реальність на практиці.
Розвинути дух може лише устремління до Бога! Духовні навчатимуть душевних.
Що ж наступає для народів?
Наступає не якась земна ера (штукатурка, що обпаде), а перемога Бога в центрі сатани — в мисленні.
Виграється Богом боротьба за перетворення земного розуму людей в розум
духовний боголюдей, зцілений Богородицею, святими і самою Трійцею.
Інтелігенція світу, будучи всеєдиною істотою, своєю гордістю — проти Бога. Через її мистецтво, літературу і науку йде близько 60% найтонших і найнепомітніших (!) ловчих мереж сатани. (Під час війни зараз - наполовину менше інтелігентських вловлювань! - І.Ш.,03.08.2022). Як бути душам?
Тільки постійна і пряма присутність Св. Духа в серці розпізнає хитросплетені сіті півправди.
Св. Дух на контрасті з Собою виявляє їх, веде душу, воює за неї.
Що це за прикрите до пори нове слово від Бога про ченців в миру, передбачених св. Антонієм Великим? Що за небувалий поворот?
Зовсім проста суть: Богом ведеться свідома і добровільна переміна м е т и користування мисленням: земного мислення людей (схожого на трал для виловлювання матцінностей в болоті) на мислення тільки про Бога (схоже на безсмертні крила-паруси для вловлювання небесних благ в небі).
Від цього залежить: втопиться душа в болоті чи зцілить мислення з серцем за допомоги Божої і злетить відповідно в цільний світ богів у вічності (душа вільна знати і вибирати напрямок).
Саме мислення, як і все, створене Богом, довершене.
Серце все чує: вбиваючи звіра (сатану), важливо самому не стати звіром, розлюченим апологетом, офіцером на додпайку, а остатися з простим людяним серцем Христовим, собою і справою не закрити простоту Христа і лагідність Христа...
(Див. як в ченців у монастирі — «Добротолюбіє»).
Шукання ворогів ззовні — вже пройдено... Від міри зіпсованості розуму залежить вибір шляху. Конкретно і точно: ви взнали, наскільки захоплений цивілізацією, зіпсований і заземлений розум ваш?
Отже: ваше мислення вже вправлене молитвами у внутрішнє серце і утворилась постійна цільність з духом і серцем (Богом) без суперечностей?
Якщо ні — швидше всього вам не підходить основний духовний шлях в монастирі (хоч треба дивитись конкретну людину), залишається художество (ще див. це слово в «Добротолюбії»). Холод світу, інтелект-цивілізація-смерть (сатана) обмацуватимуть ваше гаряче серце. Ви не одні в миру в холоді.
Христос переміг світ. Перед найнещаднішою (ядерною) зимою залишається в миру художество, що палає любов’ю, воно — від Бога. І з Богом!
Подібно до того, як отці церкви, з допомогою Божою, правильно розташували після молитви до Пресвятої Тройці молитву до Отця, так по вкоріненню в щоразу сокровеннішу Пресвяту Тройцю правильно вам буде небесною силою звернутися до безпочаткового Отця — джерела Трійці.
І — найтрудніше: благословіть брата чи учня, який випередив вас в чомусь в єднанні з Богом (це і є смиренномудрість, любов на ділі і слава Богу).
Кажу з практики: якщо вам, вибраному, вже подали порятівну нить від акорду вічного життя-істини-шляху, то не буде далі ваших вибирань, а нитка-шлях (благодать Духа Святого!) поведе за музикою Богородиці і Бога. Пісочниця лишилася внизу.
Як тіло, вмираючи, відділяється від всіх житейських речей, так і розум земний, вмираючи для пристрастей, відділяється від них і повертається в небесну силу духу, стає богом — в Богові.
І — хай вся слава буде Богу.
В Світло Тройці входження
Тіло моє, благослови на вічнеє блаженство.
Я духом в Духові літав й зустрів
Серця народів й учнів:
Вільний пером — навіки взятий був служить,
А не жалів високості в блаженстві...
Як там, до них, ніхто з учителів не зна:
Не було світла, то й не було тіней,
А стало — що тут піднялося.
Тіло моє, просись до вічного блаженства.
................................................
Підтримали Святих Печерських мощі.
Схвалили і китаївські святі.
Святий Саровський Серафим —
благословив почасти.
Як Дух прозирив нас і дихнув Світлом,
Господи! Будь благословен!!
Благословіть на Свято-Троїці блаженство...
Благословіть же, тату, з світу того,
Благословіте, мамо, з цього світу, —
Благословила Богородиця почати.
Усіх нас Бог благословить!
(1999 р., Різдво Христове)
І слава Богу. Благословть і ви, брати і сестри, слава Богу Єдиному, що нас любить.
Київ, 1999 р., серпень
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955290
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2022
автор: Шевчук Ігор Степанович