По вінця вже чаша терпіння,
А може, ллється через край?
Якщо їх не картає сумління,
То хоч Всесвіт нехай покарає.
Але, схоже, йому не до нас,
Бо занурений у власні справи.
Каплями крові відміряється час,
А ще тінню від чергової заграви.
Скільки ще треба невинних душ,
Аби зрушити врешті ваги Феміди?
Скільки жертв прийняти мусиш,
Аби люди змогли в мирі жити?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955294
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2022
автор: Яніта Владович