Моя душа лише страждає
Без тебе в путах самоти,
Як жить без тебе вже не знає
З пори, коли з’явилась ти.
Як ти її заполонила
Ураз чарівністю краси,
У ній прокинулася сила,
Відсутня за усі часи.
У ній прокинулась та сила,
Що спала у глибокім сні,
А нині ангельськії крила
Зі щедрістю дає мені;
Незламні крила ті дарує,
З якими б я літав, мов птах,
Й красу всесвітню, що панує,
Описував в своїх вірша́х,
Що від душі та серця линуть
У думці, світлім почутті.
Мої хвилини з часом сплинуть,
Та вірші будуть при житті,
Бо ж ти, поезіє, є вічна
Так само, як моя душа.
Тож пісня хай твоя одвічна
Повік в цім світі не стиша.
Нехай вона звучить та сяє
В людських і душах, і серцях
І всіх їх мудро направляє
Лише на гідний долі шлях,
Той шлях, що всі з нас обирають,
Хоч що не думай, не кажи,
А тим, як вибрати, не знають,
Поезіє, допоможи.
Євген Ковальчук, 16. 06. 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955312
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2022
автор: Євген Ковальчук