Присядь зі мною поруч, поговорим,
У нас з тобою є про що згадать.
В цей час котилось сонце он за гори,
Як жив без мене, хочу я узнать.
Присунсь поближче, візьми мою руку.
А я схилюсь на рідне ще плече.
Забудем ненависну ту розлуку,
Що й до сих пір в душі іще пече.
Візьми мене, як і тоді, в обійми.
Не так! Міцніше, аж до серця пригорни.
Щоб я відчула, що ми іще рідні,
Ласкаво в мої очі зазирни.
Відчув ти теж моє серцебиття,
Чому воно схвильоване до болі?
Воно чомусь не знає поняття,
Невже керує у житті всим доля?
Торкнись вустами ніжно моїх вуст,
Так так - мурашки, щоб по всьому тілі.
А за вікном гуляє падолист,
Та так далеко ще до заметілі.
Повільно літній вечір цей спливає,
А згадкам цим немає кінця - краю.
Але назад чомусь не повертає,
То час безжалісно за помилки карає...
----------------------------------------------
Натисніть на картинку
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955365
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2022
автор: Н-А-Д-І-Я