( З нагоди 7 років дорогого онука )
Як швидко час відносить нас у далі,
Як швидко час збіга́є, наче мить,
Нема йому зупину десь на валі,
Невпинно він несе́ться, лине, мчить.
Вже збігло сім і літечок і весен,
Коли Госпо́дь внуча подарував,
В дарунок щастя Ангел хай прине́се,
Щоб в радості онук мій все зростав.
Той день в житті ніко́ли не забуду,
Хоч вже минуло сім прекрасних літ,
Молюсь й молитись за онука буду.
Це – ЩАСТЯ, що прийшло у білий світ.
Сім ро́ків пронесли́ся, наче вихор,
Вони гойдали внука у човні,
Неслися й непомітно, дуже тихо…
Вже цілих сім… не віриться мені.
Та слава Богу, що вони минули,
Ми дякуємо Господу за них,
Та те, що сім, одразу не збагнули,
Їх гомін ні на хвилечку не стих.
Радію я, радіють мої діти,
Що цю пташину Бог подарував,
Вони для мене – найдорожчі квіти,
На це Господь з Небес благословляв.
Вже сім пелю́сток повністю розкрились,
Вже сьома нота радісно звучить,
Краплинами роси́ вони умились.
Вже сьомий рік відлунням гомонить.
Майнув кудись і брату дав доро́гу,
І брунькою на гілку восьмий сів,
З онуком йтиме ра́зом тільки в ногу,
Не встиг прийти, та обійнять зумів.
Нехай зростає нам усім на втіху,
І Янгол за́вжди кри́льми обійма́,
Щоб він ні днини не прожив без сміху
Й зростав щасливим з нами усіма.
Під мирним небом хай онук зростає,
Нехай дитинство радістю дзвенить,
Хай добру долю Бог благословляє,
Із мріями в майбутнє хай летить.
04.08.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955372
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2022
автор: КОРОЛЕВА ГІР