*****
Не тямлять ті, що зло лиш роблять,
Що їм зло й повернéться.
Всі матимуть те, що зароблять.
В цім світі так ведеться.
Аби собі здобуть бажане,
Над тим слід працювати,
Адже без праці те жадане
Так легко не придбати.
Всі в нашому житті події
Минулих вислід мають,
Тому що нашії всі дії
Нікуди не зникають.
Вони лиш вигляд свій міняють
На інший відповідно,
Цим самим двері відчинять
Наступним вірогідно.
І так собі життя минає
Стрімким коловоротом,
Старе лиша, нове приймає
Із кожним поворотом,
Із кожним долі поворотом,
Назад не повертавшись,
Вперед лиш швидкісним польотом
Летить, не озиравшись.
Хтознá, яким йому ж бо бути,
Яке його майбутнє,
Якого нам не відвернути,
Хоч нині ще відсутнє.
А, як воно уже настане,
То й буде нам видніше,
Що з нього кожен з нас дістане,
Щоб жити щасливíше;
Аби усім лиш так жилося,
Як їхнє серце просить,
Одначе, щоб це відбулося,
Самих лиш слів не досить.
Потрібно завжди працювати
За щастя хоч краплину,
Ніколи не ледарювати,
Як ще не час спочину.
Потрібно ближніх поважати
І у біді, і в щасті,
В час слушний їм допомагати
Позбутися напасті.
Як руку щирої підмоги
Якось хтось смів подати,
Куди би не вели дороги,
Подяку слід віддати.
Коли комусь завдав ти болю,
То слід перепроситись,
Аби не втрапити в недолю,
А друзями лишитись.
Як ти багаті статки маєш,
Ділися із нужденним,
І справжнє щастя упізнаєш −
Робить когось блаженним.
Але, якщо ти сам же бідний,
Не варто горювати,
А, як ти стан ще маєш гідний,
Берися працювати.
Адже залежить все від тебе.
Повір, що все ти зможеш,
Пізнавши влад самого себе,
Всі біди переможеш.
Євген Ковальчук, 17. 06. 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955402
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2022
автор: Євген Ковальчук