Цей вірш пишу лише для себе -
Усі думки й переживання тут.
Отак сиджу один під небом,
А ізсередини тривоги рвуть.
"Все добре. В нормі. Я в порядку."
Кажу́ і рідним, і знайомим знов.
Для них здаюся сильним дядьком.
Кістки натомість. М'ясо. Сльози. Кров...
Помер я, ма́буть, ще узимку.
В ті дні багато хто помер навік,
Бо ж раз за разом без зупинки
Змивав надію зла страшний потік.
Впустив у серце грізний відчай,
Що тве́рдить: виходу нема. Кінець.
Він взяв оте собі за звичай -
Всі спроби жити звести нанівець.
Безвихідь ця - то моя шкіра,
Волосся зіткане з жахни́х розпу́к.
Бентежність, смуток, біль, зневіра -
Несамовита суміш злих сполук...
Лежу в окопі з другом-братом.
Під крик ворожої, як ніч, арти.
Приречений із автоматом.
Без мрії, віри, сенсу і мети...
19.07.22 - 5.08.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955462
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2022
автор: Сашко Негрич