Ліс проростає крізь свідомість
пульсують скроні дерев
відповіддю
без окликів
крапками
право
_тою
_тою безглуздість
пам'яти
пам'ятай
свою
глибину
ядра'
без
сенсовості
початковості
до бруньок
діто_зароджень
"похибки"
справжньості
погляду
існування
поза
межами
сприйняття
а
Ти
просто
Веселковий сплюн
міжгілкових уяв
лінь
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955473
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2022
автор: мелодія сонця