Крім прозорого вітру та синіх небес,
На полях жовті стерня і жайворів зграї,
Не потрібно мені ні багатств, ні чудес,
Тільки спокій і мир у батьківському краї.
Україна під грозами плаче і, дощ
Багряніє від спалахів… Броні пожовклі.
Під ногами розвалини вулиць і площ,
Та уламки будинків від гаубиць орків.
Розпорошені танки у пеклі стоять,
До небес протяглися попалені лика.
Україно моя, піднімай свою рать,
Що під стягом святим, дише духом великим.
Хто ще так, як не я, наймогутній із нас:
Маю силу землі, маю в серці калину,
Бережу Україну – величний мій скарб,
Тут мій батько в саду закопав пуповину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955511
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2022
автор: Володимир Чорномор