Їде доля конем, із гори та в долину,
І чим далі, тим більше торохтить тарантас..
...По життєвій дорозі ми йдемо без упину,
Це не ми вибирали, але вибрали нас.
Ти спиняєшся - крайній, за спиною - нікого,
Ти тримаєш весь світ, а тебе вже - ніхто.
Твої мама і тато відлетіли до Бога,
А тобі залишили свого серця тепло.
Є родина, і діти, є онуки - звичайно,
Над тобою кружляють днів минулих рої...
Та сьогодні ти - старший, і по лінії - крайній...
І вдивляється Всесвіт пильно в очі твої...
Вже ніхто не згадає, що і ти був маленьким,
І ніхто не повірить, що ти був молодим...
Між минулим й майбутнім грань крихка і тоненька,
Час летить в невідомість, ти також - разом з ним...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955521
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2022
автор: majra