Вік існуєш примарою, тінню блідою батьків.
Вже давно не п'ятнадцять, а вишні дозріли – їдь рвати.
Вийти з тої дрімоти свідомо – навряд хто б зумів.
Бо інакше не вміє дитина, допоки є мати.
А не стало, шукаєш натхненно, кому б прислужить?
Запитай краще в себе, чого власне, дівчинко, хочеш?
Відірвися від вишень, вдивися в безмежжя блакить.
Маєш ще один шанс народитися світлом із ночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955545
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2022
автор: Пісаренчиха