Там, за межею, розкинувся вітер,
Там, за холодною, потяг пішов,
До болю знайомий розпачливий житель
Нашого серця, що сум обійшов.
Ось і розсо́ха цілує скрижаллю,
Бо надто різняться живі полюси.
Огорнено правду лихою печаллю,
Аби не змогла за водою втекти...
У нашому щасті спотворено зливи,
Та день відчуває: іще не кінець,
Тому самоти́ною ллється у прірви,
Аби возз'єднати надію сердець...
05.08.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955553
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2022
автор: Сара Ґоллард