Розкидані кулі й уламки ракет,
Цю землю прийшла засівати сама смерть
Сльози вчергове розмивають сюжет,
Під ногами захиталася замінована твердь.
Де-не-де сміються діти в підвалах,
Викладаючи слово «воля» із уламків скла,
Незнаність давно оселилась на вокзалах:
Ніхто не чекав на потяг страждання і зла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955667
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2022
автор: Вікторія Воля