Як Гільгамеш собі шукав у квітці
Років незлічних – то ніхто тепер
Згадати зразу ясно і не зміг би,
Але ім’я героя все живе.
Хто кедри страшного Хумбаби знає?
Кому гнівлива вдача та жінки,
Що мав Урука цар, були цікаві?
А все ж несе його народ віки.
Він стіни збудував потужні місту,
Він люд зберіг від напастей жахних,
І вмер у славі, що іде незгинно.
О давній, нащо жить безплідну вічність?
І нащо сонце бачити тоді,
Коли підсильні звершив добрі дії?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955699
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2022
автор: Дефлоратор