Ще літо спало в теплих споришах
І грози обзивалися громами,
Та вже в повітрі осені душа,
Бо ж вересень уже не за горами.
Рясніє диво-яблуками сад,
В наливках бродять вишні і порічки,
Грушки униз голівками висять
І сонцю підставляють ніжні щічки.
Отави складені. Присіли їх стіжки,
Луги сп’яніли від сухого сіна.
Видніються протоптані стежки,
На них – сліди. Глибокі, мо’, лосині.
Налив у грони соку виноград,
Шипшина у зеленому намисті.
Хоч літо ще, та б’юся об заклад,
Що скоро в вальсі закружляє листя.
2.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955713
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2022
автор: Ганна Верес