Стоїш собі, неначе скло у рамі.
Мої ж чуття накрили береги –
Такі стрімкі й бурхливі, мов цунамі,
Такі міцні, що зносили б дахи.
Та ти чомусь не чуєш їхню силу.
Чи чуєш, та обрубуєш мости,
Бо я не з тих, хто дасть відвагу крилам
І заведе в міжзоряні світи?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955784
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2022
автор: Крилата (Любов Пікас)