В нас зв'язані руки, прострелені скроні

В  нас  зв'язані  руки,  прострелені  скроні,
В  нас  спалені  мрії,  надії  і  сни,
Та  ми  не  здаємось,  стиснули  долоні,
За  те,  що  не  було  в  нас  літа  й  весни.

Тепер  стоїмо  тут,  де  нам  бути  варто,
Покажемо  всім  наше  спільне  єство.
Сьогодні  завдали  противнику  гарту,
А  що  буде  завтра  -  не  знає  ніхто.

Бо  там,  перед  нами,  прокляте  поріддя,
Все  нищить  навколо,  вбиває,  краде.
Життя  не  дає  нам  яке  вже  століття,
Та  рано  чи  пізно  це  кодло  впаде.

Їх  дім  -  телевізор,  сміття  й  огорожа,
Там  все  зупинилось  в  минулих  віках.
Реальність  на  антиутопію  схожа,
Де  тюрми  будують  на  власних  кістках.

І  щось  пояснити  -  лише  марна  спроба,
Там  в  кожного  вбивство  і  смерть  на  думках.
Бо  знаєш,  війна  -  це  смертельна  хвороба,
А  ліки  від  неї  -  то  зброя  в  руках.

Там  смерті  радіють,  бо  смерть  -  тільки  гроші,
Немов  перемога  у  Супер  Лото.
Були  вчора  бідні,  а  нині  вельможі  -
Відправили  сина  й  купили  авто.

Та  ми  переможемо,  правдою  й  боєм,
І  всі  відбудуємо  Неньку  свою,
Разом  пригадаємо  наших  героїв  -
Всіх  тих,  хто  зостався  навіки  в  строю.

08.08.22

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955797
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2022
автор: grotath