В обійми сильні, преміцні,
Візьми, поезіє, мене,
Але насправді, а не в сні,
Що згодом все-таки мине.
Цілком мені в тобі дозволь
Втонути, розчинитись вмить,
Аби твою збагнути роль,
Яка мене навчає жить –
Аби не просто шлях життя
Свій в цьому світі лиш пройти,
А щось корисне в майбуття
Усього світу привнести.
Можливо, хтось вважа, бува,
Що ні на що не здатна ти,
Що в тебе всі пусті слова,
Нема в них суті, ні мети.
Та всім, хто так іще гада,
Я заперечу без роздум.
У них загальна та біда,
Що міцно сплять в них серце й ум.
Тому в них думи й почуття
Не можуть осягнути все ж
Крізь тебе повноту життя,
Його красу без жодних меж.
Поезіє, мого життя
Окраса, сенс, зміст золотий,
Всі їхні думи й відчуття
На світ цей широко розкрий,
Дай ясно знати їм усім,
Хай ким би не були вони,
Що щастя полягає в тім,
Щоб жити в мирі, без війни.
Євген Ковальчук, 30. 06. 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955813
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2022
автор: Євген Ковальчук