Як дивно, що думають люди,
Що можна усе змінити,
Що все як раніше буде,
Ми будемо знову дружити.
Що станемо знову родиною,
Забувши про давні образи,
Та ви ж тут стали скотиною,
Цього не прийнявши ні разу.
Ви думаєте ваша мова,
В серці уже навічно,
Але для нас рідне слово,
Найдорожче,миліше, звичне.
Наш прапор для нас - він єдиний,
Хоч як високо свій не здіймайте,
Колір щастя то є -- жовто-синій,
Інакшого і не чекайте.
Сторона ваша стала негодою,
Від якої злом тільки віє,
Розкидається правом, свободою,
Керувати якою ж не вміє.
Не стати уже нам браттями,
Бо такого ж не роблять брати,
Ви самі закрилися гратами,
І носите назву - "кати".
Як дивно, що думають люди,
Що ми єдина лиш нація,
Що все як колись тут буде,
Допоможе " спецоперація".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955822
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2022
автор: Вікторія Павлюк